MINI Cooper. Міні-екстаз

Ви напевно думаєте, що журналісти - це найщасливіші з автомобілістів. Їм ось так от запросто дістаються автомобілі, просто посидіти за кермом яких для багатьох було б щастям. І це, в якійсь мірі правда. Як правда і те, що навіть при певній розбещеності різноманітністю машин, від найдешевших до дуже дорогих, серед них є такі, при погляді на якi серце журналіста завмирає, а кров в жилах перетворюється на бензин. І це зовсім не обов'язково повинні бути Ferrari або Lamborghini. Октанове число бензину в моїх жилах, наприклад, стрімко зростає при погляді на, не побоюся цього слова, легендарний, абсолютно карколомний... Mini Cooper!

Ліньки читати статтю? Дивіться детальний відео-тест:

Зовнішність та інтер'єр

Подумати тільки - Mini випускається вже 55 років, і він як і раніше виглядає практично таким самим, яким понад півстоліття тому намалював його Алек Іссігоніс. Але що більш дивно - цей образ нітрохи не втратив своєї актуальності. Похвастати подібним досягненням можуть, мабуть, тільки Porsche 911 та Volkswagen Beetle. І нехай дизайнери третього, тобто нинішнього покоління хетчбека стверджують, що перемалювали кожну деталь кузова, знайти якісь більш-менш істотні зовнішні відмінності від другої генерації зможе тільки справжній фанат Mini.

Давайте уявимо, що ми з вами і є ті самі істинні фанати, і тоді ми побачимо, що коригуванню дійсно піддалося багато чого, включаючи передній бампер, решітку радіатора та головну оптику, яка отримала оригінальні світлодіодні дуги (а в деяких випадках фари можуть бути повністю світлодіодними). Деякі зміни є й в кормі. Але ще важливіше те, що Mini подовшав на цілих 10 сантиметрів. Тим не менш, це все ще компактний автомобіль. Його довжина ледве перевищує позначку 3,8 метра. І це лише частина змін. Хетчбек Mini з заводським індексом F56 не тільки підріс та злегка округлився, а й став ближче до BMW. У чому саме? Зараз зрозумієте.

Звична архітектура інтер'єру Mini легко вгадується в новій версії хетчбека. Тема окружностей тут як завжди сильна. Але не можна не помітити, що внутрішнє оздоблення легендарної моделі виглядає тепер набагато дорожче. В першу чергу, за рахунок використання більш якісних матеріалів. Зокрема, німці виявилися щедрі на м'який пластик (нехай і не самий приємний на дотик, більше схожий на гуму). Крім того, дизайнери позбавили інтер'єр від дешевих на вигляд сріблястих вставок та білих приладів, а інженери з ергономіки виправили відразу кілька непорозумінь, що зробило життя водія Mini легше та приємніше. Наприклад, перенесли кнопки склопідйомників з центральної консолі на двері. Але найголовнішим непорозумінням було те, що довгий час величезний спідометр розташовувався в Mini на центральній консолі. Тепер він перемістився туди, де йому саме місце - за кермо. Причому, разом з тахометром і покажчиком рівня палива він об'єднаний в загальний блок і закріплений безпосередньо на рульовій колонці. Відповідно, переміщення керма вгору-вниз спричинять і переміщення приладового щитка.

Думаю, не помилюся, якщо скажу, що ніколи ще Mini не пропонував таких широких можливостей з налаштування робочого місця водія. Хоча б тому, що подушки передніх сидінь тепер можна регулювати по довжині (ось вам і перший привіт від BMW), а самі крісла отримали масивну бокову підтримку, яка відмінно фіксує корпус навіть у найкрутіших віражах.

Посадка в Mini дуже близька до спортивної. І справа не тільки в конфігурації крісел, а й у тому, що центр ваги водія, тобто його п'ята точка, розташована низько і знаходиться, фактично, ближче до задніх коліс, ніж до передніх. Mini не дарма порівнюють з го-картом. У посадці насправді є щось схоже та таке, що відразу налаштовує на деяку драйверскую агресію.

В цьому автомобілі все підпорядковано одній єдиній ідеї - робити життя яскравішим. І у Mini, на мій погляд, це прекрасно виходить. А якщо якісь елементи інтер'єру здаються вам недостатньо практичними або малокорисними, як, наприклад, маленький тайничок на «бардачком», швидше за все Mini просто не той автомобіль, який ви шукаєте. Боюся, ви не зійдетеся з ним характерами. А якщо все-таки зійдетеся, то вас напевно приведе в захват той факт, що запуск двигуна відбувається не поворотом ключа або натисканням на кнопку, а за допомогою червоного а-ля літакового тумблера на центральній консолі. На мій погляд, це дуже круте й оригінальне рішення!

Швидше за все, ви і без моїх підказок здогадалися, що на другому ряду сидінь в Mini дуже мало місця. Як би не старалися інженери, розтягуючи колісну базу, подовжуючи і розширюючи автомобіль, хетчбек Mini все одно загнаний у певні габаритні рамки. Відповідно, місця для задніх пасажирів організовані тут за залишковим принципом, адже головне, щоб максимально комфортно було там, в першому ряду. При цьому я не можу сказати, що ззаду незручно. Зручно, але нормально їхати тут ви зможете тільки в тому випадку, якщо вам пощастить з невисокими передніми сідоками.

Прилади та мультимедіа

Місце великого спідометра на центральній консолі нового Mini зайняв не менш великий екран мультимедійного комплексу, обрамлений інтерактивним світлодіодним обручем, який, немов живий організм, реагує на будь-які дії водія, будь то натискання на педаль акселератора або зміна температури клімат-контролю. З одного боку, штука марна й виключно декоративна, а з іншого, вона створює приємне та деколи таке потрібне відчуття єднання з автомобілем.

Взагалі, Mini серйозно додав у рівні оснащення. У списку опцій з'явилися, наприклад, такі «дорослі» системи як адаптивний круїз-контроль, примусове гальмування в аварійних ситуаціях, проекційний екран, 2-зонний клімат-контроль та згаданий вже мультимедийно-інформаційний комплекс. Екран у нього, до речi, не сенсорний, тому практично все управління зосереджено на джойстику, на зразок BMW-шного iDrive.

У деяких випадках джойстик може бути оснащений сенсорною панеллю, на якій можна пальцем писати назву вулиць в навігаторі. У нас такої панелі немає, як немає i навігатора, але це анітрохи не псує враження від системи. З її допомогою можна змінювати численні настройки автомобіля, стежити за його поточним станом, отримати багато довідкової інформації або в реальному часі стежити за використанням потужності й крутного моменту.

Багажник

Вам потрібен багажник? Їх є у мене! Для Mini це атрибут не головний, але все-таки потрібний. І нехай тут всього 211 літрів, для особистих речей цього достатньо. Ящики з огірками та мішки з картоплею будете возити в іншому автомобілі. А сюди, особливо якщо скласти спинку заднього дивану, цілком можна утрамбувати пару валіз і спокійно дістатися з цим добром, скажімо, до аеропорту.

У підпіллі багажника Mini Cooper немає запаски. Замiсть неї там знаходиться ніша, в яку можна заховати щось, що не повинні бачити сторонні, або якiсь дрiбнi речi, щоб вони не літали по багажнику. При бажанні підлогу можна підняти вище, і тоді в нішу поміститься трохи більше речей. В деяких ситуаціях така можливість може виявитися корисною.

Цікава особливість пов'язана зі спинкою заднього дивана. Вона розділена на дві нерівні частини, і якщо знадобитися збільшити обєем багажника, та так, щоб ззаду ще сидів пасажир, складати потрібно меншу, тобто праву частину. В іншому випадку пасажир може банально не поміститися.

Драйв

У хетчбека Mini як завжди багата моторна гамма. У ній є і дизельні, і бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,2 до 2 літрів, але тепер всі вони виключно чистокровні BMW та носять загальну назву TwinPower Turbo. Під капотом тестового Mini Cooper встановлений 1,5-літровий бензиновий 3-цилiндровик, що видає 136 к. с. потужності та 220 Нм крутного моменту. А концертмейстером йому служить 6-ступенева автоматична коробка передач Steptronic.

Навіть зараз, коли я вже повернув машину імпортеру та пишу ці рядки, підсвідомо я відмовляюся вірити, що під капотом у Mini Cooper лише три циліндри та 1,5 літра. Не уявляю, яку магію застосували німці, але мотор у них вийшов відмінний. Чарівність його в тому, що весь момент доступний вже при 1250 об/хв, тобто небагато вище холостих. Саме звідси ростуть ноги прекрасної динаміки та еластичності двигуна. Не важливо, чи хочете ви зірватися з місця або потрібно різко прискоритися з 80 км/ од - все це ви отримаєте майже негайно. Майже, тому що в деяких випадках придих турбонаддуву дещо затягнуто, але вже через секунду це щедро компенсується стрімким прискоренням, яке, в свою чергу, супроводжується густим та басовитим рокотом вихлопної системи.

Справедливості заради треба сказати, що Mini Cooper по відчуттях видається набагато більш жвавим, ніж є насправді. У його характеристиках написано, що з місця до 100 км/год він прискорюється за 7,8 секунди, тодi як об'єктивно, навіть з відключеними допоміжними системами, вийти з 8,37 мені не вдалося.

На характер Mini Cooper сильно впливає вибраний режим їзди. Їх тут три - «Зелений», «Нейтральний» та «Спорт». У кожному підібрані відповідні налаштування електропідсилювача керма, чутливості педалі акселератора та алгоритму роботи коробки передач. Чим ближче до «Спорту», тим жорсткіше, точніше та «гостріше».

«Зелений» режим мені не дуже подобається. По-перше, двигун веде себе в ньому дещо натужно, а по-друге, щоб економити паливо, він постійно прагне до роботи в найнижчому діапазоні обертiв. Начебто й добре, але заковика в тому, що 3-циліндровий мотор не відрізняється ідеальною збалансованістю, через що транслює в салон не дуже приємне, майже дизельне тремтіння. Саме тому оптимальним для більшості поїздок я вважаю нейтральний режим. Але найбільше задоволення, звичайно ж, доставляє режим «Спорт». В ньому Mini стає зухвалим, різким та максимально чутливим.

Мотор та коробка передач - лише половина того задоволення, яке доставляє Mini. Друга половина - заслуга шасі. Модернізованого, переналаштованного та полегшеного. Схематика залишилася незмінною - передній привод, McPherson спереду та «многоричажка» ззаду. Причому, платформа вийшла настільки вдалою, що тепер її використовує не тільки Mini, але й BMW 2 Series Active Tourer.

Я й згадки не мав, що в Києві настільки погані дороги. У той час як інші автомобілі з перемінним успіхом маскують вади асфальту, Mini навіть не намагається цього робити. Його жорстка короткоходная підвіска без жодного сорому буде трясти вас скрізь і всюди (а заодно й швидко нажене "цвіркунів" у салон). Але! Коли ви розбудите в собі азарт і почнете виписувати кренделі в поворотах, ви однозначно скажете інженерам спасибі, тому що саме завдяки цій жорсткості та зібраності, Mini буквально прилипає до асфальту. Він немов зубами чіпляється за траєкторію, майже не крениться та проявляє чудеса маневреності. Система стабілізації, при цьому, допускає певні вільності, але якщо ви хочете отримати повну владу над Mini, її, звичайно, потрібно відключити. Я тільки нагадаю, що це небезпечно, і ганяти "на всі гроші» краще виключно на закритій території.

І знову повертаємося до знаменитого порівнянні Mini з го-картом. Крім короткої колісної бази, особливостей посадки та налаштування підвісок, хетч примітний ще й характерною картинговою гостротою керма. Завдяки короткій рульовій рейці (менш нiж 2,5 оберта від упору до упору), для зміни траєкторії достатньо навіть мінімального руху. І можна не сумніватися в тому, що реакція автомобіля на поворот керма буде гранично точною.

У паспортних даних Mini Cooper написано, що в міському циклі йому потрібно всього 6 літрів на 100 км, але я їй богу не знаю, як можна вийти на цю цифру. Вірніше, я не заперечую, що вона досяжна, але сама суть цього автомобіля не дозволяє їздити на ньому спокійно. Він постійно підбиває на агресивні прискорення й не менш агресивне маневрування А якщо трапилося опинитися першим на світлофорі, рука автоматично включає режим «Спорт». Якщо чесно, зелений та нейтральний режими я використовував тільки у тягнучках, тому менше 10 літрів на сотню в місті у мене ніяк не виходило. І це я вважаю пристойним результатом. Зрештою, ну хто думає про бензин, купуючи таку запальничку як Mini Cooper?

Якби зараз мова йшла про якийсь інший автомобіль, я б, напевно, трохи побурчав на тему недостатнього розміру салонного дзеркала, не найкращої шумоізоляції та інших нюансів. Не цього разу. За те, як Mini Cooper їде, я готовий пробачити йому абсолютно все.

Підводимо підсумки

Ви все ще думаєте, що Mini - це дорога іграшка для дівчаток? Ви категорично не праві. Mini Hatch в своєму нинішньому вигляді, особливо у версії Cooper, і тим більше Cooper S, це дуже й дуже серйозний автомобіль, без компромісів та гендерної прив'язки. Головне, чим потрібно володіти, щоб отримувати від Mini задоволення - бажання жити на повну котушку. А зануди нехай їздять в мінівенах.

А кого з конкурентів оберете Ви? Клікніть на авто, яке обрали, та дізнайтесь його рейтинг!

Alfa Romeo MiToнема ціни

Citroen DS3нема ціни

Audi A1нема ціни

MINI Hatchbackнема ціни

І так, я ні слова не скажу про ціни та конкурентiв. Дозволити собі Mini зможуть далеко не всі, але той, хто захоче цей автомобіль і зможе за нього заплатити (від $29.000 за версію Cooper - тільки тссс…), не пошкодує ні про один витрачений доларі. Це автомобіль-екстаз. У нього немає конкурентів. Просто тому, що немає жодного іншого автомобіля, схожого на Mini. Будь у мене такий, я б ні за що з ним не розлучився, і вам не радив би.

Загальна оцінка автомобіля командою InfoCar.ua:

19 вересня 2014 року. Артем Кисельов, InfoCar.ua