Нові ПДР 2021: свідчення неспішного прогресу

Рішення про зміни до ПДР не мають нічого спільного зі сферичним конем у вакуумі: вони з’являються не просто так, а вмотивовані певними зовнішніми чинниками. Остання редакція Правил, яка набула чинності 1 листопада 2021 року, відповідно, також не з’явилася з повітря: формально вона є наслідком трьох інших документів. Перші два – це Державні стандарти України: ДСТУ 2587:2021 про дорожню розмітку прийняли іще в січні 2021 року, ДСТУ 4100:2021 про дорожні знаки й безпеку руху – в кінці травня. Тепер же Правила просто погоджують із цими стандартами.

Третім документом, що його формально можна вважати причиною внесень змін до ПДР, є добре відома водіям Конвенція про дорожні знаки й сигнали, яку представники України підписали іще 8 листопада 1968 року, а ратифікувала в 1974 році. Теперішні зміни (відбиті, власне, у наведених ДСТУ) іще більше інтегрують наші знаки із тими, які узагальнено можна назвати європейськими.

А от менш формальним, але, певно, найважливішим чинником, який повпливав на зміни в українських ПДР, сміливо можна називати саме життя (хай би як банально це не звучало): в чомусь попередні Правила були просто застарілими. Добрий тому приклад: у поточних, листопадових змінах нарешті офіційно з’явився знак сервісу, котрий повідомляє про електрозарядну станцію попереду.

Врешті, зі змін до ПДР можна зробити певні припущення про те, в якому напрямку розвиватиметься дорожня інфраструктура України впродовж наступних років. Та про все вартує розповісти по черзі.

Найголовніші зміни в розмітці

Усі зміни, відбиті в новій редакції ПДР, можна розділити на три великі категорії: розмітка, дорожні знаки й розвиток велосипедної інфраструктури (звісно, остання категорія тягне за собою зміни й до перших двох, про що ми також поміркуємо).

Нові ПДР мають додати нашим дорогам кольору. Так, розмітка 1.10.2 (конверт жовтого кольору) і 1.10.3 (коробка жовтого кольору) додають логічних заборон. 1.10.2 позначає виїзд із прилеглої території, який не можна займати, якщо попереду утворився затор АБО позначає зарезервований для екстрених служб майданчик на місцях для паркування, де ставити свій транспортний засіб тепер зась.

1.10.3 – це велике кольорове нагадування тим, хто забув, що якщо з іншого боку перехрестя затор, немає чого перетинати перехрестя і ставати десь рівно на його середині, ускладнюючи проїзд решті автомобілів, що рухаються у перпендикулярному напрямку.

Ламаною жовтою лінією 1.17.2, перпендикулярною до напрямку руху автомобілів, відтепер позначена зона, в якій рухаються люди, котрі саме виходять з чи заходять до трамвая. Це ще одне нагадування про те, що ми й так добре маємо пам’ятати: пішоходів-пасажирів ми пропускаємо.

Врешті, не нагадуванням, а попередженням про зниження швидкості слугує перпендикулярне нагромадження жовтих смуг 1.25, яке вказує, що ми наближаємося до зони кільцевого руху. Й це, до речі, перша умовна «підказка» про розвиток дорожньої інфраструктури: цілком можливо, що з часом саме кільцевих розв’язок в ролі методу регулювання руху перехресть стане більше.

Так само попередженням має слугувати введена тепер біла ламана лінія 1.24 вздовж напрямку руху автомобілів. Вона передує пішохідному переходу, що потребує високої концентрації уваги водія: цей перехід є потенційним місцем концентрації ДТП, поруч знаходиться навчальний заклад тощо.

Крім того, засіб для заспокоєння руху тепер позначений не одним – жовтим – кольором, а двома: жовтим і чорним – розмітка 1.23.

Та найбільше кольору (що здається виправданим рішенням) з’явилося не в горизонтальної, а у вертикальної розмітки: до гами додався іще й помаранчевий, і тепер він у поєднання із червоним позначають торцеві частини й вертикальні опори штучних споруд (мости, тунелі, парапети, опори освітлювальних стовпів тощо), з якими загроза зіткнення особливо висока – 2.1.4–2.1.6.

Хоча іще помітнішими, радше за все, будуть не тільки вони, а й велика зона дороги, зафарбована червоним із білими елементами – 1.15. Назва цій зоні – «велосипедний перехід», і визначення це з’явилося лише тепер. Так, у попередній редакції ПДР була подібна розмітка, та використовувалася вона лише для частини велодоріжки, яка перетинає дорогу для авто перпендикулярно до напрямку руху автомобілів. «Велосипедний переїзд» не тільки містить попереднє значення, а ще й додає нове, й про це ми ще поговоримо..

Найголовніші зміни у знаках

Дорожні знаки, як і розмітка, отримали поповнення саме завдяки велосипедистам також. Тут і «Суміжні пішохідна і велосипедна доріжки» (4.18), і «Велосипедна смуга» (5.88) з «Велосипедним переїздом» (5.92.1), і «Виїзд на дорогу із одностороннім рухом і зустрічною велосмугою» (5.95.1). Цим список велонововведень не обмежується, й детально ми розберемо його в останньому пункті. Наразі ж варто пам’ятати, що знаків із велосипедами суттєво побільшало, і це також можна сприймати за поки що дуже неспішні, та все ж кроки у розбудові української велоінфраструктури.

«Листопадові» ПДР ввели дещо змінений дизайн так званих знаків індивідуального проєктування, на яких вказуються напрямки. Тепер вони мають нову композицію розташування елементів. Назви населених пунктів протранслітеровані й пишуться з великої літери, а на позначення центрів міст й водойм використовуються прийняті в Європі символи.

Що ж стосується нового, а не оновленого, то тут також є багато новин. Перш за все варто сказати про введення у ПДР знаків платної дороги (5.82.1 і 5.83.1). Вони мають встановлюватися перед останнім перехрестям, на якому водій може вибрати альтернативний – безплатний – шлях. До слова, це вже третій «натяк» стосовно перспектив українських доріг.

З'явилися знаки, що повідомляють про розташування попереду зарядних станцій для електромобілів та гібридів, причому знаків цих аж три варіації: на позначення лише зарядної станції (6.7.5), а також станції, об’єднаної із пунктом заливання в бак поки що «класичного» палива (6.7.6 і 6.7.7). Крім того, нарешті з’явилася табличка до дорожніх знаків, що вказує на місце винятково для зарядки електромобілів (7.23).

Надію на розвантаження міст від завеликої кількості приватного транспорту (чи принаймні більш системного погляду на цю проблему) дає введення ряду табличок, котрі мають встановлюватися біля перехоплювальних паркінгів (7.28.1–7.28.4). Принцип дії останніх простий: власники залишають авто на спеціальних паркінгах, розташованих біля ключових транспортних розв’язок, й вглиб міста пересуваються на громадському транспорті.

Врешті, важливою стала і формалізація статусу смуг за швидкістю руху: тепер є знаки, на яких зображене обмеження в кожній смузі не тільки максимальної (5.26), але й мінімальної (5.24) швидкості руху транспортних засобів.

Крім того, з’явилися нові знаки, що: попереджають про місце концентрації дорожньо-транспортної пригоди (1.41), інформують про зону габаритно-вагового контролю, вказують на закріплений відтепер в ПДР діагональний пішохідний перехід.

Потрібно також згадати й про табличку, котра попереджає про встановлений попереду острівець безпеки: не звернувши уваги на це попередження й не стишивши ходу, водій ризикує двічі: й життям пішохода (бо саме перед переходами встановлюються острівці), й власним (бо може втратити контроль під час швидкого маневру для уникнення острівця).

Велоінфраструктура

Зміни до ПДР, котрі стосуються руху велосипедистів, сконцентровані не тільки на введенні нових знаків та розмітки, а ще й на врегулюванні термінологічної бази. Якщо у попередній редакції Правил містилося визначення лише велосипедної доріжки («виконана в межах дороги чи поза нею доріжка з покриттям, що призначена для руху на велосипедах і позначена дорожнім знаком 4.12»), то тепер у ПДР є як розширене визначення тієї ж доріжки, так і виділені окремо поняття велосипедної смуги на велосипедного переходу.

За новими правилами:

• Велосипедна доріжка – доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 та горизонтальною розміткою 1.36;
• Велосипедна смуга – смуга, призначена для руху на велосипедах у межах проїзної частини вулиці та/або дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.88 та відповідною горизонтальною дорожньою розміткою;
• Велосипедний переїзд (про який вже йшлося вище) – місце перетину велосипедистами проїзної частини в межах перехрестя або поза ними, позначене дорожньою розміткою 1.15.

Тобто тепер ми маємо логічне розмежування між велодоріжкою як зоною для руху велосипедів, відокремленою від проїзної частини для автомобілів, і велосмугою, призначеною для руху велосипедистів у межах проїзної частини для автомобілів. Ці зміни відбиті й у нових знаках. Так, з’явився новий знак «Дорога для суміщеного руху легкових автомобілів і велосипедистів» (4.23), а згадуваний знак «Смуга для велосипедистів» офіційно закріплює вже наявну в нас практику дозволу велосипедистам рухатися по смузі для громадського транспорту.

Крім того, нові реалії відбивають і нові інформаційно-вказівні знаки «Велосипедний переїзд» (5.92.1 і 5.92.2) та згадуваний вже «Суміжні пішохідний перехід та велосипедний переїзд» (5.93.1 і 5.93.2). Водіям потрібно бути якомога більш обачними: ніде в правилах не вказано, що велосипедист зобов’язаний перетинати велосипедний переїзд, зійшовши з велосипеда. Це означає, що поява велосипедиста на такому переїзді може бути неочікувано швидкою.

Поліпшення велоінфраструктури відбилося і на розмітці. Тепер окремі позначення, які відповідають знакам, є для:

• виділеної смуги для суміщеного руху маршрутних транспортних засобів та велосипедистів (1.28.1);
• доріжки для велосипедистів за межами проїзної частини та виділеної на проїзній частині велосипедної смуги, яка відокремлена від проїзної частини широкою суцільною розміткою (1.36).

Висновки

Нові ПДР стали відбитком сучасних – чи потенційних – інфраструктурних реалій України, такою собі реакцією доволі неспішної бюрократичної машини на зміни довкола. Йдеться радше про включення нового й допрацювання старого.

Тож ніяких глобальних нововведень, які перевертають уявлення водіїв про навколишній світ, не сталося. Немає змін до швидкісного режиму, зупинятися на червоний все ще потрібно, а пішоходи – це все ще святі істоти (звісно, на пішохідних переходах, ніде гріха таїти). Й навіть змін до Кодексу України про адмінпорушення не вносили, тож за все платитимемо стільки ж.

Прекрасно, що велосипедисти отримали більший простір для маневру і впорядковану термінологічну базу. Нашим містам збільшувати кількість двоколісного транспорту потрібно, найбільшим містам – необхідно. Й надання велосипедистам (й потенційним велосипедистам) умов для безпечного й безперешкодного руху має змінити поширене зараз ставлення до двоколісного транспорту. Не «пересяду на велосипед всупереч обставинам», а «пересяду завдяки створеним умовам».

Головне, щоби ці зміни до ПДР не залишилися декларативними: потрібно створювати нові міські веломаршрути й обмежувати рух приватних автомобілів у центрі, реконструювати дороги з урахуванням простору для велосипедних доріжок/смуг, пильнувати, щоби простір для велосипедистів не перетворювався на паркомісця для любителів спростити життя собі й ускладнити його іншим.

Про терміни появи нових знаків й розмітки можна робити лиш обережні припущення. Наближається зима, тож чекати нову розмітку, здається, зараз не варто – більш логічним буде її масове введення саме з наступного теплого сезону. Що ж стосується знаків, то все впирається у швидкість реакції державного апарату: нові форми й малюнки потрібно передати відповідним підрядникам, згодом виготовлені знаки потрібно передати Укравтодору й органам місцевого самоврядування, які, погодивши свої дії з Національною поліцією, мають встановити нові знаки чи замінити старі.

P.S. Зовсім незле, що в тих фахівців, які займалися новою редакцією ПДР, з’явилося більш адекватне розуміння інклюзії: замість називати усіх людей із вадами зору «сліпими», тепер у Правилах вживається термін «особи з порушенням зору».