Renault Duster. Заповнити паузу

Зазвичай в цьому місці я пишу якусь вступну нісенітницю, але цього разу вирішив обійтися без лірики й відразу перейти до сутi. На тесті у InfoCar.ua - оновлена версія популярного у нас в країні кросовера Renault Duster. З дизельним двигуном, механічною коробкою передач і повним приводом. Тепер ми точно знаємо, чим цей оновлений Duster відрізняється від попереднього, а зараз розповімо і вам.

Нудно читати тест-драйв? Дивіться наш докладний відео тест Renault Duster:

Зовнішність та інтер'єр

Як би не намагалися в Renault заплутати сліди, з нами такий фокус не пройде. Цей Duster дійсно новий для України, проте спочатку він розроблявся для бразильського ринку, а з 2011 року його виробляють і продають в Росії. І так буде доти, доки не почнеться серійне виробництво оновленої європейської версії, що дебютувала восени 2013 року у Франкфурті. Ось це і буде справжній крок вперед, тоді як нинішній, нібито рестайлінговий Duster, потрібен в Україні лише для заповнення собою паузи. Але маємо те, що маємо. Про це й будемо говорити. А почнемо, звичайно ж, із зовнішності.

Насправді, екстер'єрних відмінностей у цієї версії Duster від того автомобіля, який ми мали можливість бачити ранiше, майже немає. Тут інша решітка радіатора і ... все! А ось в інтер'єрі змін дуже багато. І перше, що кидається в очі - зовсім інші “торпедо” та центральна консоль. Крім того, що на верхній частині торпедо з'явилося дві полиці, злегка видозмінилася і панель приладів. Як і раніше, вона добре “читається” і радує інформативністю бортового комп'ютера. А що стосується центральної консолі, то відтепер простенька аудіосистема на ній присутня лише в базовій комплектації. У всіх інших - відмінний мультимедійно-навігаційний комплекс з 7-дюймовим сенсорним екраном, гарною графікою і досить швидкими реакціями. Єдиний його недолік у тому, що назви вулиць в навігаторі доведеться вводити латиницею, а голосові підказки слухати англійською мовою (або я не знайшов як це переналаштувати).

Мушу визнати, оновлений інтер'єр Duster подобається мені значно більше попереднього, проте, враховуючи бюджетність автомобіля, у нього цілком очікувано були і залишаються деякі невирішені проблеми. Однією з найбільш принципових, на мій погляд, є профіль сидінь. Він не те що простий, я б сказав навіть сказав “топорний”, тому потрібно бути готовим до того, що в далеких поїздках спина і дупа будуть, скажімо так, не дуже задоволені. Мої почали відчувати дискомфорт вже через пару годин безупинної їзди. І творці автомобіля про цю проблему (не про мою дупу, звичайно, а в цілому) знають. Більш того, вони клянуться і божаться, що в оновленій європейській версії, яка готується до виробництва, сидіння набагато зручніше.

До речi, біда з кріслами - це ще не все. Рульова колонка в Duster ні за які пряники не хоче регулюватися по вильоту. У підсумку, підгонка робочого місця водія зводиться до налаштування керма по висоті і переміщенню крісла вперед-назад і вгору-вниз. Причому, аби підняти сидіння, потрібно трохи підвестися. Але ще більш дивним здається той факт, що регулювання крісла по висоті не має проміжних положень, тобто його можна або до упору опустити, або до упору підняти. Відповідно, оптимальне положення вдасться знайти не всім. Але, як би ви не сіли, вас, так чи інакше, чекає ще одна халепа. Справа в тому, що боковi дзеркала заднього огляду у Duster мало того що не великі, так ще й встановлені таким дивним чином, що права передня стійка перекриває собою частину правого дзеркала. Благо, з лівого боку цієї проблеми немає.

Коротше кажучи, у “інтер'єрників” Renault (або вірніше - Dacia) попереду ще дуже багато роботи з поліпшення ергономіки салону Duster. З одного боку, вони зробили крок вперед, перемістивши кнопки склопідіймачів з центральної консолі на двері, а з іншого, відступили на два кроки назад, перемудрувавши з оформленням кліматичної системи. Справа в тому, що при денному світлі вкрай складно зрозуміти, які налаштування виставлені просто зараз. І тільки вночі, коли увiмкнена підсвітка, насічки на «шайбах» добре видно. І якщо я вже почав лаяти кліматичну систему, скажу ще ось про що. Коли вмикаєш пічку на високу потужність, салон наповнюється не лише теплом, але й запахом, здається, всіх хімічних елементів з періодичної системи пана Менделєєва. Не маю гадки чим викликане це, м'яко кажучи, неприємне явище, але 15-20 хвилин, і хочеться надіти протигаз.

Матеріали оздоблення інтер'єру оновленого Duster такі ж самi, як і ранiше, тобто недорогі. Абсолютно увесь пластик в салоні жорсткий і не дуже приємний на дотик, проте зiбрано та пiдiгнано панелi дуже добре. Що ж до тканини, то вона теж простенька і мазка, однак вимагати більшого від бюджетного автомобіля було б не зовсім справедливо.

Коли я казав про те, що в далеких поїздках не варто дивуватися болю в спині та затіканню п'ятої точки, то мав на увазі не тільки передні, а й задні крісла. Плоскі та жорсткі, вони аж ніяк не сприяють комфорту на гальорці. Втіхою для задніх пасажирів може стати лиш те, що в їх розпорядженні досить багато місця в ногах і над головою. Хоча, коли після багатогодинної поїздки ломить все тіло, втiха це, скажімо прямо, слабенька.

Багажник

Ну то досить про це. Перейдемо до трюму. Власники дорестайлингового Duster не знайдуть в багажнику цієї версії абсолютно нічого нового. У монопривiднiй модифікації його об'єм, як i раніше, дорівнює 475 літрам, а в повнопривідний, як у нас - 408 літрам. Така різниця пояснюється тим, що при моноприводi запаска кріпиться під днищем, а при повному вона лежить під фальшполом, разом з кейсом для дрібних речей. Крім того, з лівого боку багажника є місце, наприклад, для 5-літрової ємності з незамерзайкою або якоюсь іншою рідиною, а праворуч заховані домкрат і балонний ключ.

Єдине, що мені не подобається в багажнику Duster, так це те, що шторка не скручується в рулон, а провисає, як гамак. Але це, насправді, дрібниця, на яку не варто звертати особливої уваги. А ось що заслуговує згадки, так це придатність Duster до перевезення габаритних вантажів. Якщо скласти спинку заднього дивану, можна отримати майже рівну підлогу і 1570 літрів об'єму. Незручність може доставити лише велика завантажувальна висота, але вона властива будь-якому кросоверу/позашляховику.

Драйв

З технічної точки зору заміна одного Duster на інший не принесла українцям ніяких нововведень, за тим лише винятком, що тепер автомобіль доступний лише у двох конфігураціях - з 102-сильним бензиновим двигуном 1.6, 5-ступеневою «механікою» і переднім приводом, або, як у нашому випадку, з 1.5-літровим 90-сильним турбодизелем, 6-ступеневою «механікою» і повним приводом. При цьому у монопривідних версіях у якості задньої підвіски використана торсіонна балка, а у повнопривідних, як ззаду, так і спереду, встановлені стійки McPherson.

Оскільки про Duster за ті роки, що він присутній на ринку, сказано вже дуже і дуже багато, повторювати все це ще раз не має ніякого сенсу. Зазначу лише головні моменти, які, власне кажучи, і створили цьому автомобілю ту репутацію, яка в нього є. Отже, у Duster неймовірно міцна і енергоємна підвіска, якій абсолютно начхати на те, в якому стані у нас дороги. Вона, можливо, трохи жорсткувата, але ніхто не зможе дорікати їй в створенні дискомфорту для пасажирiв. До того ж, її вкрай важко «пробити». Не здивуюсь, якщо вона безболісно переживе ситуації, після яких колеса легковиків зазвичай відправляються у вільний політ. А якщо говорити про крени кузова в поворотах, то їх по кроссоверним мірками у Duster взагалі немає.

Другий за важливістю чинник успіху Duster - його двигун. Особливо якщо цей двигун дизельний з турбонаддувом. Всі 200 Нм його крутного моменту розкриваються вже при 1750 об/хв, забезпечуючи гарну тягу, хоча на підйомах (на міст або естакаду, наприклад) навіть її трохи не вистачає. Відчувається, що двигуну важко. Для підтримки швидкості доводиться перемикатися на одну передачу вниз. І якщо вже пішла мова про коробку передач, 6-ступеневу в даному випадку, не можу не відзначити, що вона відмінно співпрацює з мотором. Причому, перша передача в ній існує не стільки для того, щоб зрушити з місця, скільки як понижуюча. На бездоріжжі вона дуже корисна, тоді як на асфальті лише заважає, істотно збільшуючи час розгону. Набагато швидше Duster набирає швидкість з другої передачі. І тільки з неї можна добитися результату розгону з місця до 100 км/год, близького до заявлених в характеристиках 15,6 секунди. У нас вийшло 16,1, при тому, що поруч зі мною сидів 110-кілограмовий оператор, а в багажнику лежало знімальне обладнання.

І знаєте що ще цікаво? Багато знущальних спроб розігнати Duster якомога швидше з викручуванням стрілки тахометру ледь не до червоної зони, а також тиждень активної експлуатації автомобіля в Києві, не привели до надмірної витрати палива. 6.9 літрів солярки на 100 км - максимум, який показував бортовий комп'ютер.

В керуваннi Duster - простий і чесний автомобіль. Він, можливо, не доставляє якогось драйверського задоволення, але абсолютно точно виконує свою функцію - надійно і впевнено везе вас туди, куди вам потрібно. З дуже явних недоліків відзначу лише погану шумоізоляцію. Причому, те, що вона тут погана, відчувається навіть на невеликих швидкостях (мотор реве, вітер свистить). Але, власне кажучи, ніхто й не обіцяв нам преміального акустичного комфорту.

Бездоріжжя

Не знаю хто як, а я вважав Duster скорiше позашляховиком, аніж кросовером. В Інтернеті повно вiдео, де видно, як цей автомобіль з успіхом проїжджає там, куди більшість інших навіть не сунуться. Що, загалом, не дивно, враховуючи солідний клiренс, короткі звіси та колісну базу і досить великі кути в'їзду та з'їзду. І нехай у Duster не найжорсткіший кузов і не найпросунутіша повнопривідна трансмісія, але позашляховий потенціал в нього досить непоганий.

Але перш ніж ми вирушимо туди, де немає асфальту, для чистоти експерименту перевіримо, чи є у Duster заявлений 21 см дорожнього просвіту. Виявляється, немає. Не знаю, від якої точки проводилися заміри виробником, але знайдена мною найнижча точка під днищем відстоїть від асфальту на 18 см.

І поки я лазив з рулеткою під машиною, звернув увагу на деякі важливі моменти. Моторний відсік Duster знизу закритий металевим захистом, що, зі зрозумілих причин, дуже добре. Але так само добре і те, що вихлопну систему страхують лонжерони, хоча резонатор глушника все ж трохи виступає і дуже ризикує бути пошкодженим.

Тепер про систему повного приводу. Тягу на задню вісь Duster передає електромагнітна муфта GKN, яка автоматично замикається при прослизанні коліс. В окремих випадках муфту можна заблокувати примусово, однак швидкість руху при цьому не повинна перевищувати 80 км/год. А якщо повний привід і зовсім не потрібен, його можна відключити, залишивши Duster виключно передньопривідним.

Не скажу, що для випробувань було знайдено якесь дуже серйозне бездоріжжя, але ми такого завдання перед собою і не ставили. Проте, в нашому розпорядженні шлях з безліччю вибоїн, горбів та випираючого коріння дерев. Є навіть дуже крута горка (з кутом градусів в 45) і таке iнше. Поїздивши туди-сюди, вчинивши декілька спроб взяти штурмом ті чи інші перешкоди, висновки про здібності Duster зробити нам вдалося. Повністю піднятися на гірку вiн, навіть із заблокованою муфтою, не зміг, але просунувся досить далеко. Правда, пізніше з'ясувалося, що можливим це стало лише тому, що жодне з коліс не втрачало контакт із землею. Коли ж справа дійшла до нашого бажання подивитися, що буде з автомобілем, якщо випробувати його на діагональне вивішування, почалися проблеми. Втративши контакт спочатку правим заднім колесом, а потім і переднім лівим, Duster безпорадно зупинився. І горка була зовсім невеликою... Загалом, не такий вже це і позашляховик. Так, кросовер з позашляховими задатками, не більше. Хоча, готовий визнати, що в більш умілих руках, ніж мої, цей автомобіль, можливо, здатен на більше.

На завершення хочу сказати, а вірніше рекомендувати, обов'язково блокувати муфту перед в'їздом навіть на відносне бездоріжжя. Автоматичний режим надто запізнюється з підключенням задньої осі, і це може призвести до того, що передні колеса закопаються раніше, ніж тяга буде перекинута на заднi. Тут зайва пильність не завадить.

Підводимо підсумки

Колись Duster називали “скандально дешевим”, і він дійсно таким був, але зараз з цінами відбуваються такі метаморфози, що говорити про супер-дешевизну вже не доводиться. Хоча, якщо відкинути перерахунки на національну валюту і сконцентрувати увагу на цінах в доларах США, позиції Renault Duster будуть як і раніше сильні. Його базова передньопривідна версія нині коштує 20 тисяч баксів, а повноприводна - 23 тисячі. За ці гроші можна купити УАЗ Patriot, SsangYong Korando, Hyundai Tucson або старий Suzuki SX4. З іншого боку, за 18 тисяч доларів можна стати власником рамного Great Wall Haval H3, при тому що він більший і аж нiяк не гірше справляється з бездоріжжям.

А кого з конкурентів оберете Ви? Клікніть на авто, яке обрали, та дізнайтесь його рейтинг!

Hyundai Tucsonнема ціни	УАЗ Патриотнема ціни	Chevrolet Nivaнема ціни	Great Wall Haval H3нема ціни	Chery Tiggoнема ціни
Suzuki SX4нема ціни	SsangYong Korandoнема ціни	Renault Dusterнема ціни

Хай там що, але Duster був, є і сподіваємося буде серйозним гравцем у сегменті недорогих кросоверів/позашляховиків. Ставитися до цього автомобіля можна по-різному, але не можна заперечувати, що це гідний варіант для тих, кому потрібна надійна, економічна і практична «робоча конячка».

Загальна оцінка автомобіля командою InfoCar.ua

17 квітня 2014 року. Артем Кисельов, InfoCar.ua