Mitsubishi Pajero Sport. Останній з могікан

Колись давно, коли термінів "паркетник" та "кроссовер" ще не існувало, під назвою "позашляховик" мався на увазі міцний утилітарний автомобіль рамної конструкції з повним приводом, що підключається. Але маркетингові війни і вподобання покупців змінили ринок, і тепер такі моделі трапляються все рідше. Однак, інтерес до них не слабшає! Тому InfoCar.ua вирішив протестувати один з таких позашляховиків - Mitsubishi Pajero Sport. І навіть формальний привід знайшовся - в минулому році модель дещо оновилась.

На тест-драйв нам дістався автомобіль в максимальній з трьох можливих комплектацій Ultimate. Двигун для Pajero Sport доступний тільки один, бо через нові збори та мита 3-літровий бензиновий мотор виявився невигідним. Тому в строю залишився 2.5 літровий турбодизель DI -D.

Історія

Перший Mitsubishi Pajero Sport з'явився в 1996 році і був націлений, головним чином, на американський ринок. До речі, там він називався трохи інакше - Montero Sport. Позашляховик позиціонувався, як більш доступна альтернатива старшому Pajero, але з тими ж їздовими характеристиками. За основу японці не довго думаючи взяли платформу другого покоління Pajero, який на той момент готувався зійти зі сцени і передати естафету третій генерації. Разом з нею Pajero Sport дісталася і "просунута" повнопривідна трансмісія Super Select. Це зараз постійним повним приводом нікого не здивуєш - хоч на легковику, хоч на тритонному пікапі, - а в середині 90-х такою системою могли похвалитися одиниці! Модель виявилась настільки вдалою і затребуваною ринком, що трималася на конвеєрі більше десяти років. Та й географія експортних ринків була широкою - країни Сходу, Північна і Південна Америка, Великобританія, Європа...

Первое поколение Pajero Sport выпускалось с 1996 по 2007 год

Друга генерація була готова у 2008 році, породичавшись на цей раз з пікапом Mitsubishi Triton, добре відомим у нас під "кодовою" назвою L200. Модель істотно додала у розмірах. Стиль, придуманий шеф-дизайнером Akinori Nakanishi (Акінорі Наканіші) для пікапа, успадкував і позашляховик. Тим часом, технічну частину цих автомобілів не можна назвати абсолютно ідентичною. Взяти хоча б двигун 2.5 DI-D, який на пікапі відчутно програє у потужності. Секрети японських самураїв ми розкриємо трохи нижче, поки ж обмежимося констатацією факту, що пікап і позашляховик продовжують одночасно продаватися на багатьох ринках, серед яких наш має не останнє значення.

Зовнішній вигляд

Всім виглядом Mitsubishi Pajero Sport заявляє про серйозність свого статусу. Високо піднятий кузов, великий дорожній просвіт, масивні арки і колеса - це не просто декор, а реальна готовність до їзди поза дорогами. Дизайн екстер'єру позбавлений гострих кутів і граней, обводи кузова плавні і акуратно доповнюють одне одного. У фас Pajero Sport однаковий з пікапом L200, а ось профіль і корма вже оригінальні.

Після рестайлінгу в зовнішньому вигляді змінилося небагато. Як це прияйнято, в основному в передній частині автомобіля. Решітка радіатора тепер з іншими прорізами, а бампер злегка видозмінився, отримавши інше оформлення протитуманок і накладку в нижній частині. Втім така бутафорія Pajero Sport ні до чого, так як трохи нижче видніється вже цілком справжній і серйозний металевий захист двигуна. Не дуже естетично? Але який кут в'їзду! Низ бамперів з чорного пластику, тому подряпини для нього не такі страшні. Інших змін у зовнішності немає. На мою думку, на світанку своєї молодості друге покоління Sport виглядало авангардно, а наразі практично не застаріло. Тобто немає сенсу інвестувати в дизайн, якщо він влаштовує потенційних покупців, але не є найголовнішим фактором при покупці.

В салоні

Підніжки трохи полегшують посадку в салон, і опинившись всередині у мене знову почуття дежавю. Дійсно, цей салон мені вже зустрічався раніше, і не де-небудь, а в тому самому пікапі L200. Він простий, функціональний і практичний, але... морально застарів. Тверді пластики, їх різнокольорові комбінації, відсутність уваги до дрібниць, легка непоказовість - шість років тому це не так впадало в очі. Однак японці не поспішають щось виправляти. Накладка під карбон, трохи інше оздоблення сидінь і нова аудіосистема справу не міняють. Хоча остання таки видозмінила центральну частину "торпедо" - вона стала вище і тепер нагадує надбудову в декілька поверхів. Але користуватися сенсорним екраном зручно, та його покази разом з даними бортового комп'ютера завжди перед очима. Зі старою магнітолою, що знаходилася десь у надрах центральної консолі не порівняти! Навіть регулювання гучності з правого боку на практиці виявилося зручним. Хоча тягнутися до магнітоли за кожним разом немає потреби - головні функції керування за традицією продубльовані на кермі.

Екран мультимедійної системи хоч і кольоровий, але в оздобленні меню використані лише відтінки синього кольору. Піктограми в меню великі, система не "гальмує", тому користуватися нею легко навіть під час руху. Щодо функціоналу, то до традиційних радіо і CD-плейеру з MP3-форматом додано протокол Bluetooth, можливість підключити зовнішній носій, в т.ч. iPod, голосове керування. На цей же екран виводиться зображення з камери заднього оглядя. А от навігація, на жаль, не передбачена, а дуже шкода!

Влаштовуюся за кермом, підганяю налаштування. До низької по відношенню до підлоги посадки я був готовий, а от до того, що спинка не хоче ставати вертикально - ні. Кермо не регулюється по вильоту, тому для більш-менш зручної посадки доводиться йти на компроміс. Мої колеги з більшим зростом і зовсім були змушені їздити в положенні "напівлежачи", адже висота стелі тут невелика. Ергономіка водійського місця функціональна та проста , як двічі два. Прилади читаються відмінно, допоміжних регулювань тут мінімум, від дороги нічого не відволікає. На трансмісійному тунелі, як і личить справжньому позашляховику, два важелі - автоматичної коробки передач та селектора режимів трансмісії. Обидва великі, а важіль роздатки ще й здорово вібрує на холостому ходу. Але ми ж у справжньому позашляховику, а не в якомусь "паркетнику"!

Ті, кому доведеться їздити на задньому ряду опиняться в більш привілейованому положенні. Широкі двері забезпечують зручну посадку, а на самому дивані місця для ніг з запасом. Такою розкішшю Pajero Sport зобов'язаний своїй 7-місцевій версії, яка поставляється на ринки деяких східних країн, але не до нас. До того ж, спинка може регулюватися за кутом нахилу в досить широкому діапазоні, що дозволяє підібрати зручне положення. У далекій дорозі така можливість дуже доречна. Стеля над другим рядом на голову вже не давить, так як люк знаходиться попереду салону. Різними нішами, боксами і кишенями салон не обділений, тому завжди знайдеться куди покласти дрібні речі.

Багажник

Багажник в Mitsubishi Pajero Sport справжня відрада для мандрівників, дачників, любителів вилазок на природу з наметом і інших шанувальників активного способу життя. Еквівалент 714 літрів можна завантажити в звичайному похідному стані, а якщо прибрати шторку та скласти передні сидіння "книжкою"... Без перебільшення, тут можна жити - довжина простору перевищує два метри! Одна біда - велика завантажувальна висота. Також варто пам'ятати, що запаска підвішена зовні, тому, якщо колесо доведеться міняти після грязьових процедур або під час них... Так що будьте готові! Але чоловіки бруду не бояться, правда ж?

Драйв

Раніше Pajero Sport пропонувався у нас з двома двигунами - бензиновим і дизельним, але потім зі зрозумілих причин в строю залишився лише 2.5-літровий DI-D потужністю 178 к.с. Цей мотор добре знайомий нам по інших моделях Mitsubishi, оскільки еволюціонує він вже не перший десяток років. Спочатку атмосферник, потім з турбіною, интеркулером, новим вприском, більш сучасною турбіною... У результаті потужність вдалося збільшити більше ніж удвічі, і я не впевнений, чи є це межею. Найголовніше в ньому це навіть не потужність, а значний крутний момент в 350 Нм, що доступний на відрізку від 1800 і до 3500 тисяч обертів. Простіші версії оснащені "механікою", а наша топова -  -ступінчастим "автоматом".

Незважаючи на зовнішню, внутрішню і технічну схожість, Pajero Sport вигідно відрізняється від пікапа L200. Колісна база у Sport коротше на цілих 200 мм, а дорожній просвіт більше на 15 мм. І найголовніше - інша конструкція задньої підвіски. А значить, і сам міст з редуктором розташовані інакше, вище. Все це дає вагому перевагу на серйозному бездоріжжі, коли машина може без проблем йти по глибокій колії або переїжджати великі земляні вали. Знизу всі життєво важливі елементи - двигун, коробка передач, бензобак - прикриті потужними сталевими листами, а все інше сховано в межі рами.

По асфальту Mitsubishi їде вальяжно, плавно реагуючи на дії водія. Через рамну конструкцію, високий центр тяжіння і м'яку підвіску укупі з високопрофільними шинами позашляховик схильний до легкого розгойдування, що можна віднести до характерних особливостей. Слід враховувати, що автомобіль досить інертний, і проявляється це в усьому - при розгоні, гальмуванні, маневрах. Тому за кермом необхідно діяти злегка на випередження. Не те щоб це сильно стомлює, просто іноді змушує надмірно напружуватися. Заздалегідь піддати, "газку", заздалегідь почати гальмувати, не переборщити зі швидкістю в повороті... Хоча хороший підхват двигуна дозволяє легко триматися в міському потоці, а якщо перейти на ручне керування автоматом за допомогою підрульових клавіш, а іноді це хочеться зробити, то навіть вириватися вперед.

Але крім бадьорого драйву в місті доводиться протискуватися по вузьких вуличках і маневрувати в тісних дворах. І ось тут доведеться нелегко. Великі габарити хоч і добре відчуваються, але не завжди дозволяють поміститися в бажаному місці, а "довгий" руль на парковках доведеться неабияк покрутити - і не чекайте легкого зусилля! Та що там на парковках, навіть при звичайних маневрах з керуванням треба докладати максимум уваги. По-перше, багато поворотів доводилося проходити з перехопленням керма, в той час як сучасні легковики дозволяють цього не робити. По-друге, кермом потрібно працювати не тільки для входження у віраж, а й для повернення на пряму. Жарти "відпустив кермо і воно само повернулося" з Pajero Sport не проходять.

Одна відрада - міцна пружинна підвіска дозволяє не помічати майже будь-які вади дорожнього покриття, включаючи навіть великі вибоїни, що зустрічаються в місті. У гіршому випадку позашляховик потрусить, але і це йому, як з гуся вода. Зворотною стороною медалі буде згадані розгойдування, а іноді і дрібна тряска, які є бичем рамних позашляховиків, але тут вже кожен обирає, що йому до душі - комфорт або вседозволеність. Ну і ще один маленький бонус - "респект і повага". Україна як і раніше залишається країною "великих чорних джипів", і хоча наш був білий, ніхто не насмілювався "хамити" йому на дорозі. Приємно.

Проте справжній характер і потенціал Pajero Sport розкривається поза дорогами і напрямками! Хороша геометрична прохідність і потужна підвіска дозволяють кидати виклик багатьом перешкодам. І тут вже без повного приводу не обійтися. Крім класичного приводу на задню вісь, є ще кілька режимів. Просто повний привід для їзди по звичайних дорогах в тому числі і з твердим покриттям (4Н) - по осях момент розподіляється симетричним міжосьовим диференціалом. Жорстке підключення передньої осі (4HLc), і те ж саме, тільки з пониженою передачею (4LLc). Окремою кнопкою включається заднє міжколіснє блокування. Але його можна задіяти тільки в тандемі з 4х4.

Зізнаюсь чесно, в асфальтових джунглях ми не знайшли гідного бездоріжжя для нашого піддослідного. Ті традиційні місця, які люблять штурмувати тестові кросовери, Pajero Sport проскочив, навіть не помітивши. Під руку підвернулася купа бетонних блоків - заїхав, нічим не чиркнув (ще раз спасибі геометрії). При цьому тягу можна було дозувати філігранно, підкоряючи перешкоду по сантиметру. Тому я згадав Карпати, коли Sport брав участь у кількох гуманітарних експедиціях. З усіма включеними блокуваннями позашляховик готовий наполегливо повзти вперед, будь-то бруд по коліно або затяжний крутий підйом - головне щоб шини були підходящі! Навіть півметровий брід, а точніше до 60 см глибиною, для нього не є перешкодою. Звичайно, у будь-якої техніки є межа можливостей, але позашляховий потенціал у автомобіля дуже високий.

Наостанок про витрати пального. За час тесту середня цифра склала 12 літрів дизеля на сотню кілометрів, а в економічному стилі їзди можна було вкластися і в 11. І це при чималій масі і габаритах машини. Так що показник, на наш погляд, дуже гідний!

У підсумку

Отже, Mitsubishi Pajero Sport один з небагатьох сьогоднішніх позашляховиків, які по праву можуть називатися цим терміном. Він зберіг всі належні позашляхові атрибути, маючи при цьому симпатичну зовнішність і зручний, комфортний салон. Такий автомобіль підійде любителям активного і навіть екстремального відпочинку, він здатний витримати випробування бездоріжжям і годиться для подальшого позашляхового тюнінгу. У місті, правда, він не завжди відчуває себе в своїй тарілці, і якщо більшу частину часу ви не з'їжджаєте з асфальту, про доцільність всіх цих позашляхових атрибутів можна дискутувати. Але, знову таки, згадаймо засніжений Київ у березні 2013 року!

А кого з конкурентів оберете Ви? Клікніть на авто, яке обрали, та дізнайтесь його рейтинг!

Nissan Pathfinderнема ціни

Honda Pilotнема ціни

Toyota Land Cruiser Pradoнема ціни

Mitsubishi Pajero Sportнема ціни

Прямих конкурентів у Mitsubishi Pajero Sport не так вже й багато. Якщо говорити про такі ж самі позашляхові можливості, то на думку спадає Nissan Pathfinder і нова Toyota Land Cruiser Prado. Проте, якщо Pathfinder ще хоч якось можна порівняти з Pajero Sport за ціною (від 41.400$), то Prado можна розглядати лише базовий, решта версій дорожче рази в півтора і більше! Зазначу, що виделка цін на Pajero Sport на сьогодні становить від 34.700$ до 44.400$. Є ще Honda Pilot, але цей "американець" готовий мірятися розмірами, але ніяк не позашляховим потенціалом. І, знову-таки - дорожче, від 49.900$. Звичайно, заради справедливості відзначимо, що за ці гроші можна дивитися й інші моделі, ті ж Hyundai Santa Fe або KIA Sorento. Однак це вже не позашляховики, а кросовери. Ну а вибір, як завжди, за вами!

10 квітня 2014 року. Владислав Матяш, InfoCar.ua